Інформація для батьків

Постава – це здатність людини без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильно позу в різних положеннях: сидячи, стоячи, під час ходьби, ігор, розваг тощо. Вона залежить від положення голови, плечового поясу, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота, таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи. При правильній поставі голова і тулуб знаходяться на одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті, злегка опущені і обидва знаходяться на одному рівні, лопатки притиснуті, груди трошки випуклі, живіт втягнутий, ізгини хребта виражені нормально, ноги випрямлені в колінах і кульшових суглобах. Знаходячись в такому положенні, створюються найбільш сприятливі умови для функціонування всіх внутрішніх органів, а рухи – найбільш природні, економні та результативні.

Уявлення про правильну поставу дає положення учня, який стає спиною до ростоміра (стінкии), торкається його потилицею, лопатками, сідницями і п’ятами, при цьому всі лінії правої і лівої сторони – симетричні.

Правильна постава не виникає сама по собі. Її потрібно формувати, як і будь-яку іншу рухову навичку з раннього дитинства. Особливо батькам потрібно пам’ятати, що правильна постава формується, головним чином, до 6-7- річного віку.

Неправильна постава шкідлива для здоров’я, працездатності. Наприклад, сутулість, впалі груди утруднюють роботу серця та легень, а це в свою чергу викликає недостатнє постачання організму киснем, втому і дратівливість. Розслабленість, а потім і слабість м’язів живота призводить до зміщення органів черевної порожнини, застійних явищ у жовчному міхурі та кишечнику.

Порушення постави бувають функціональними і фіксованими. Визначити їх дуже легко: учень з функціональними порушеннями може самостійно прийняти положення правильної постави, а з фіксованими порушеннями він зробити цього не може. Якщо ж в учня спостерігаються фіксовані порушення правильної постави, йому необхідно відвідувати заняття спеціальної медичної групи.

Функціональні зрушення часто виникають внаслідок того, що ще змалечку дитину носили на одній і тій же руці, водили за одну і ту ж руку, вона користувалася меблями, які не відповідали її зросту, носила взуття «не по нозі» і т. д., то все це і призвичаїло її до асиметричних положень тіла, в результаті чого м’язи одної половини тіла стали більш розтягнуті, а другої – скорочені. Пізніше, коли дитина самостійно починає рухатись (при відсутності старих стимуляторів), вона намагається прийняти вже звичне для себе положення.

Отже, постава – це рефлекс пози, для утворення якого необхідна спеціальна робота, яка б навчала приймати позу правильної постави. При цьому учні повинні знати, яке положення тіла вважається правильним, які існують відхилення від правильної постави і яке значення правильної постави. Демонструючи ту чи іншу вправу, вчитель повинен наочно переконати дітей в чому превага правильної постави, в її естетичності і доцільності. В спортивному залі добре мати унаочнення з ілюстрацією видів постави.

В шкільному віці часто зустрічаються відхилення від правильної постави, які характеризуються викривленням хребта.

При викривленні хребта в поперековому відділі – лордозі – збільшується кут нахилу таза, укорочуються м’язи живота, живіт вип’ячується вперед.

При викривленні хребта в грудному відділі – кіфозі – м’язи спини розтягнуті і ослаблені, голова нахилена вперед, плечі опущені і зведені вперед, грудна клітка ущільнена. Викривлення хребта в грудному відділі і ущільнення грудної клітки призводить до зменшення амплітуди дихальних рухів.

Сколіози розвиваються у дітей через неправильне сидіння, ношення предметів в одній руці, спання на одному боці, звичка стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою. Зовнішньо сколіози проявляються в нахилі плечового поясу в той або інший бік, при якому одне плече вище за друге плече.

При занедбаному сколіозі погіршується діяльність органів, які розміщені в грудній клітці, а іноді і в черевній порожнині.

Постава з плескатою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням ізгинів хребта в грудному і поперековому відділах. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають жорсткими і обережними, в зв’язку з тим, що швидка ходьба викликає больові відчуття. Розмір грудної клітки зменшується, що негативно впливає на функцію органів дихання.

Усі зазначені вище дефекти в поставі виникають, як правило, у фізично слабких дітей і у тих, які мають негативні звички – ходити і стояти недбало, з опущеною головою; сидіти сутулячись; читати лежачи на боці; носіння вантажу (портфель, відро з водою і ін.) в одній руці; утримання рук в кишені і т. д.

Виправлення постави вимагає наполегливої, систематичної, кропіткої роботи як з боку вчителя, так і самого учня і його батьків, які зобов’язані постійно контролювати поставу дитини вдома.

За дотриманням правильної постави повинні слідкувати також і вчителі інших предметів.

Постава формується в процесі росту організму дитини у тісній взаємодії з розвитком усіх рухових функцій. Вона залежить від гармонійної роботи м’язів, правильного положення хребта, голови, плечового поясу, таза та ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не лише сила м’язів, але й її рівномірний розвиток, розподіл м’язової тяги і гармонійна робота усіх м’язів.

Завдання формування правильної постави повинно вирішуватися в усіх класах. Тому доцільно систематизувати вправи на поставу за віковими групами, вивчити їх на уроках і періодично виконувати вдома. Усі вправи на поставу умовно можна поділити на дві групи:

а) вправи, що сприяють формуванню правильної постави (переважна більшість гімнастичних вправ);

б) вправи, що спеціально спрямовані на формування правильної постави або усунення недоліків постави на рівні функціональних порушень.

Дітям з функціональними порушеннями постави потрібно більше практикуватись у виконанні вправ для різнобічної загальної фізичної підготовки, дихання та рівноваги. Значну частину цих вправ рекомендується проводити в положеннях, які б сприяли розвантаженню хребта – лежачи на спині та на животі, на четвереньках.

Плоскостопість та причини її виникнення

Ступня – це орган, завдяки якому людина здатна стояти, ходити, бігати, стрибати та виконувати інші фізичні вправи, пов’язані з ходьбою та бігом. Нормальна ступня складається з 26 кісток і має один поперечний і два повздовжніх склепіння (внутрішній – ресорний і зовнішній опорний). Кістки та м’язи ступні тісно переплітаються між собою, що дозволяє стояти і переміщуватись. Зв’язки та м’язи забезпечують збереження форми склепіння і його функцій. Під час навантаження склепіння дещо сплющується, але після припинення його за допомогою активного скорочення м’язів, повертається у вихідне положення. Тривале і надмірне навантаження призводить до перевтоми і стійкого опущення склепінь. Особливе значення має положення внутрішнього і зовнішнього склепінь. Зовнішнє склепіння ступні витримує основне навантаження тіла, внутрішнє є «амортизатором», що забезпечується роботою м’язів стопи та гомілки.

Дитяча ступня має деякі особливості, які відрізняють її від ступні дорослої людини. Вона відносно коротша, ширша і звужена в п’ятковій ділянці. У дітей більш розвинена підшкірно-жирова клітковина, зв’язково-м’язовий апарат більш гнучкий, звідси об’єм рухів більший, ніж у дорослих. У дітей на ступні пальці розходяться по радіусу, водночас як у дорослих вони щільно прилягають один до одного. Дитяча ступня менше пристосована до статичних навантажень, стрибків, зіскоків із значної висоти, швидше втомлюється і більше піддається деформації.

Деформації опорно-рухового апарату, до яких відноситься плоскостопість, займають значне місце серед інших дитячих захворювань. Діти, які страждають цим захворюванням не можуть довго стояти, ходити, в них виникає біль в ногах і спині. У дітей з плоскостопістю понижується працездатність, вони швидко втомлюються і, природно, стають малорухомими, інертними і все це негативно позначається на загальному розвитку всього організму. Більше того, з пониженням опорної функції ступнів порушується правильне положення таза та хребта, в результаті чого можуть виникати різні порушення постави.

Виявити плоскостопість у дитини можна способом плантографії. В домашніх умовах це можна зробити наступним чином: намастити стопи ніг соком буряка і стати на чистий лист паперу. При отриманні відбитків стоп необхідно стояти так, щоб навантаження на обидві ноги було рівномірним. Заключення про стан опорного склепіння стопи робиться на основі аналізу положення двох ліній, проведених на відбитку. Перша лінія з’єднує середину п’ятки з другим міжпальцевим проміжком; друга проведена з тієї ж точки, проходить до середини основи великого пальця. Якщо контур відбитку стопи в середній частині не перекриває цієї лінії – стопа нормальна; якщо перша лінія в середині відбитку ущільнена і обидві лінії розміщені в середині контура відбитку стопи – стопа плоска. Якщо у дитини виявляються ущільнення і плоска стопа слід звернутися до ортопеда.

Плоскостопість може бути вродженою і набутою. Перший вид зустрічається значно рідше. Існують чотири форми набутої плоскостопості: рахітична (виникає в результаті перенесеного рахіту); паралітична (виникає внаслідок паралітичної атрофії м’язів); травматична (внаслідок травми виникає порушення взаєморозміщення або цілісності кісток, м’язів та зв’язок); статична (виникає головним чином через недостатній розвиток зв’язок і м’язів, які не витримують тривалих м’язових навантажень і в результаті порушення рівноваги між силою м’язів ступнів і масою тіла, яке вони утримують). Частіше всього це буває у дітей з надмірною масою.

Важливе місце в профілактиці плоскостопості займає фізична культура. Прийнято вважати, що м’язи стопи, які регулярно працюють при ходьбі та бігу завжди достатньо треновані. Насправді це зовсім не так. Усі вправи, що виконуються з опорою на ноги, збільшують перш за все силу ікроножних м’язів. Пов’язані із стопою ахиловим сухожиллям, ці м’язи приводять стопу в дію. Водночас власне м’язи стопи (беручи на себе вагу тіла, а також всі реактивні сили, що виникають під час руху) працюють в поступально-долаючому режимі. При цьому більшу частину часу м’язи стопи зазнають розтягування. Якщо в заняття не включати спеціальні вправи на розвиток м’язів стопи, відбувається опущення її склепінь, зниження ресорних властивостей.

Зниження ресорних (пружних) властивостей стопи тягне за собою цілий ланцюжок травм опорного апарату (стопи, ахилового сухожилля, колінного суглоба), включаючи і перенавантаження хребта.